Школа... Для випускника школа - не просто заклад, де він вчився до моменту випуску, не просто нудні уроки і важкі контрольні роботи.
Сьогодні у випускників котяться сльози обличчям. Котяться і залишають довгі стежинки, псують макіяж, який так копітко наносили дівчатка. Наші десятикласники прощаються не зовсім зі школою. Їм каже "Прощавай" дитинство, безтурботність, опіка дорослих та всі дотичні до школи люди, які певним чином стали рідними.
Ось стоять на сцені поруч із випускниками їхні вихователі та класні керівники. Тримають подаровані дітьми квіти, що довгими стрічками пов'язані із дзвіночками у руках їхніх десятикласників. Пора вже перерізати стрічки, випустити їх у доросле життя, як пуповини, перерізавши котрі, лікар випускає у світ новонароджених малят.
Наші випускники - ті немовлята. Лякливі, безпомічні. Спочатку буде адаптація до навколишнього, уже зовсім іншого світу, непевне ступання туди і сюди, побиті коліна або ж позитивний результат...
Дзвенить останній дзвінок. Хтозна, які думки вихором здіймаються у головах випускників? Зовні вони щасливі, красиві, молоді і самовпевнені. І лише приховані сльози втирають крадькома.
Спинися, мить! Прекрасна ти! І не повторишся уже ніколи!
P.S. Гість випускного вечора депутат Рівненської обласної ради Владислав Сухляк подарував на потреби школи музичний центр, аби діти ніколи не розлучалися з українською музикою та робили власне життя веселішим.