ЗМІСТ
1. Тест на депресивність.
2. Розвиваючі ігри та вправи для дітей з особливими освітніми потребами.
3. Психологічна культура під час карантину.
4. Мотивація як запорука успішного навчання.
5. Життя. У чому його сенс?
6. Конфлікт: попереджуємо, уникаємо, вирішуємо.
7. Профілактика комп'ютерної залежності.
8. Напутнє слово випускникам.
1. Тест на депресивність
Завершується другий місяць перебування країни на карантині в зв’язку із епідемією коронавірусу. За цей час ми з хвилюванням прослуховували і вичитували новини, зі страхом переживали, чи не відбудеться масового поширення СОVID-19 з усіма його сумними наслідками на теренах України, як це відбулось у інших державах.
Від порушення життєвої стабільності, можливих фінансових труднощів психологічний стан кожного, хто реалістично сприймає події, коливається від легкої тривожності до депресивності. Приводів для оптимізму мало, і все ж, давайте пошукаємо позитив у тому, що відбулося. По-перше, сповнімося радістю від того, що ми не захворіли коронавірусною інфекцією, вона обминула наших рідних і близьких, отже маємо відносне здоров’я і намагаймося і надалі берегти його. Відповідно нас має охопити вдячність за це Богові, (продовжуймо Його й надалі просити за прощення гріхів і помилування від цього лиха). Віддаймо належне нашій владі, яка, завдяки карантину, не допустила того жаху, які переживають і досі Італія, США… Потішмося за тих, хто побував у лабетах небезпечної для життя хвороби, і, очевидно, зробив переоцінку життєвих цінностей, але виздоровів! Дбаймо про те, щоб, якщо і нам, не дай Бог, доведеться захворіти, то ми маємо, безумовно, перемогти цей підступний вірус. Найперше, що для цього потрібно - це міцний імунітет, а фізіологічний та психологічний імунітет, до речі, тісно взаємопов’язані.
Що стосується переоцінки життєвих цінностей… Бажано її зробити вже тепер. Про це поспілкуємося згодом докладніше.
Перебуваючи у стані психологічної напруги від усвідомлення того, що «корона» покрила вже цілий світ, а ми – частинка його, ми все ж не байдикували. Напевно усі відчули насолоду вільного часу, адже до карантину ми, перевагою, жили у дуже спресованому режимі постійного невстигання. Звичайно, члени педагогічного колективу працюють у онлайн режимі з учнями, займаються організаційно-методичною роботою і самоосвітою. Батьки мотивують як можуть – «від пряника до кнута» своїх дітей до виконання електронних уроків і витягають їх час від часу від довготривалих тісних «обіймів» з комп’ютером або телефоном. А до того всі ми, разом узяті, встигли поробити, які кому вдалось – косметичні чи капітальні ремонти в домі і навколо нього до Великодня, заглянувши у кожну шпаринку; виростити розсаду, посадити і посіяти городи; проглянути улюблені фільми… Дехто вже навіть забажав іти на роботу. Але, зась.
Отож, у цей період продовженої вимушеної ізоляції (до кінця навчального року) я пропоную вам проглядати сторінку психолога.
Маю на меті збагатити вас психологічними знаннями, а також допомогти собі і потребуючим, налаштуватися на оптимістичний лад на перспективу. Щоб не підкрадалися до нас тривожні розпачливі думки, не охоплювала депресія і не приходила до голови думка «як не збожеволіти під час карантину».
Я планую з вами, шановні колеги, батьки, розглянути питання зміцнення імунітету та різних підходів до сенсу життя, пошуку ресурсів до саморозвитку, удосконалення психічних процесів та інші. По можливості ознайомимося з антистресовими рекомендаціями, профілактикою комп’ютерної залежності, повчимося виходити конструктивно із конфліктів. А наразі пропоную вашій увазі тест на визначення ступеня депресивності, який кожен може пройти індивідуально.
Діагностика психічних станів особистості
Шкала депресивності
Опитувальник розроблений для диференціальної діагностики депресивних станів і станів, близьких до депресії, для скринінг-діагностики при масових дослідженнях і в цілях попередньої, долікарської діагностики. Повне тестування з опрацюванням займає 15-25 хв.
Підготуйте листок паперу і ручку.
Інструкція: «Прочитайте уважно кожне із наведених нижче висловів і випишіть у колонку його номер та відповідну цифру справа в залежності від того, як ви себе почуваєте останнім часом. (Наприклад, 1 – 2, під ним 2 – 4 і т.д.) Над питаннями довго не задумуйтесь, оскільки правильних чи неправильних відповідей не буває, вони – ваші».
1 – ніколи або зрідка
2 – іноді
3 – часто
4 – майже завжди або постійно
1 | Я відчуваю пригніченість | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
2 | Найкраще я почуваю себе вранці | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
3 | У мене бувають періоди плачу, нервувань, засмученості | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
4 | У мене поганий нічний сон | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
5 | Апетит у мене не гірше звичайного | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
6 | Мені приємно спілкуватися з привабливими людьми протилежної статі, перебувати у їхньому товаристві. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
7 | Я помічаю, що втрачаю вагу. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
8 | Мене турбують розлади шлунка | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
9 | Серце б’ється швидше, ніж зазвичай. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
10 | Я втомлююсь без усяких причин. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
11 | Я мислю так само ясно як завжди. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
12 | Мені легко робити те, що я умію | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
13 | Відчуваю неспокій і не можу всидіти на місці. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
14 | У мене є надії і плани на майбутнє | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
15 | Я більш роздратований(а) ніж завжди. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
16 | Мені легко приймати рішення | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
17 | Я відчуваю, що потрібний(а) і необхідний(а) іншим. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
18 | Я живу достатньо повноцінним життям. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
19 | Я відчуваю, що іншим людям полегшає, коли я помру. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
20 | Мене досі радує те, що радувало завжди. | 1 | 2 | 3 | 4 | |||
Рівень депресивності (РД) розраховується по формулі:
РД = E «прямих» + Е переведених із «обернених» у прямі.
«Прямі» висловлювання знаходяться під номерами 1, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 13, 15, 19. По цих висловах просто сумується кількість балів.
«Обернені» вислови під номерами 2, 5, 6, 11, 12, 14, 16, 17, 18, 20. Їх потрібно перевести у «прямі», для цього проставлений нами бал доповнити цифрою, якої не вистачає до 5. Наприклад, по вислову 2 у нас 1 бал, ми його закреслюємо, а пишемо 4; по вислову 5 у нас 3 бали, ми їх закреслюємо, а поруч пишемо 2; по вислову 11 ми вибрали 4 – закреслюємо цю цифру і ставимо собі 1 бал і т.д. Закреслені цифри нас вже не цікавлять, а в суму до «прямих» доплюсовуємо переведені із «обернених» у «прямі» бали.
В результаті отримуємо РД, який коливається від 20 до 80 балів.
Якщо РД не більше 50 балів, то діагностується стан без депресії. Якщо більше 50 балів і менше 59, то робиться висновок про легку депресію ситуативного або невротичного генезу. При показниках від 60 до 69 балів діагностується субдепресивний стан або замаскована депресія, яка потребує консультації лікаря. Істинно депресивний стан, який є небезпечним і лікується в умовах психіатричного закладу діагностується при РД більш ніж 70 балів.
Бажаю Вам психічного здоров’я!
Продовжимо наше спілкування.
2. Розвиваючі ігри та вправи для дітей з особливими освітніми потребами!
ІГРИ ТА ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ПАМ'ЯТІ
Гра "Повтори за мною" (6-7 років)
Мета: розвиток моторно-слухової пам'яті.
Діти стоять біля столу ведучого. Ведучий пропонує одній дитині проплескати все, що він їй простукає олівцем. Інші діти уважно слухають і оцінюють виконання жестами: піднімають догори великий палець, якщо плескання правильні, і опускають його вниз, якщо неправильні.
Гра "Снігова куля" (6-7 років)
Мета: розвиток пам'яті, уваги.
Діти пригадують, як збільшується куля, коли її котити до снігової баби. Ведучий називає слово, дитина повторює це слово і додає своє, наступний повторює два попередніх і додає своє і т.д.
Гра "Піктограми" (3-6 років)
Мета: розвиток образної пам'яті.
Слід починати з коротких речень, добре зрозумілих дитині, наприклад: кішка п'є молоко; книжка лежить на столі; капуста росте на городі; дівчинка сміється. Піктограми малює викладач (батьки). Потім діти за його малюнками відтворюють речення. З чотирьох років дитина сама може малювати піктограми.
Гра "Здогадайся, що це?" (4-6 років)
Мета: розвиток образної пам'яті.
Дитина заплющує очі. Дорослий почергово дає якіне-будь предмети, які дитина спочатку мовчки всі обмацує, потім називає їх. Якщо вона не змогла визначити якогось із предметів, нехай опише, який він був на дотик (холодний чи теплий, важкий чи легкий, твердий чи м'який і т.д.).
Можливий перелік предметів: тенісний м'яч, шматок хутра, ложка, годинник, дерев'яний кубик, гумка, прапорець, фломастер.
Гра "Магазин" (3-5 років)
Мета: розвиток слухової пам'яті.
Ведучий уявно посилає дитину в магазин і пропонує запам'ятати всі предмети, які необхідно купити, Починаючи з 2-3 предметів, постійно збільшуємо їх кількість. У цій грі корисно поміняти ролі.
Гра "Опиши друга" (3-5 років)
Мета: розвиток спостережливості, пам'яті, комунікативності.
З групи дітей вибирають двох, ставлять їх спинами один до одного. Вони по черзі описують зовнішність один одного (очі, одяг тощо).
Ведучий за потреби підкреслює зовнішні риси дітей ("Згадай, яка Оля гарна" і т.д.)
Гра "Повтори навпаки" (3-6 років)
Мета: розвиток пам'яті.
Дітям зачитують слова, а вони повинні повторити, починаючи з останнього слова: сон - ніс - ліс (ліс - ніс - сон); слон - біль - міль; ніч - піч - річ; сир - мир -вир; око - лоб - вухо і т.д.
Гра "Тінь" (4-5 років)
Мета: розвиток рухової пам'яті, спостережливості, внутрішньої свободи.
Із групи дітей вибирають двох. Одна дитина - "мандрівник", друга - його "тінь". Решта - "глядачі".
"Мандрівник" іде через поле, а за ним на 2-3 кроки позаду його "тінь", яка намагається скопіювати рухи "манд¬рівника". Бажано стимулювати "мандрівника" до виконання різних рухів: пострибати на одній нозі, зупинитись : подивитись попідруки.
Гра "Запам'ятай послідовність" (4-6 років)
Мета: розвиток образної зорової пам'яті.
Вибирають 6-7 дітей. З обраних дітей один - ведучий. Інші учасники шикуються в "потяг" і "їдуть". Ведучий повинен подивитися на "потяг" одну хвилину, а потім відвернутися і назвати дітей на ім'я так, як зони стоять у "потязі".
Потім вибирають іншого ведучого.
Гра "Запам'ятай рухи" (5-6 років)
Мета: розвиток моторно-слухової пам'яті.
Ведучий показує дітям рухи, які складаються з трьох-чотирьох дій. Діти повинні повторити ці дії спочатку в тому порядку, а якому показував ведучий, а потім у зворотному.
Пропоновані рухи:
Присісти - встати, підняти руки - опустити.
Підняти руки долонями догори ("збираю дощик") - повернути долоні донизу - опустити руки вздовж тулуба - підняти руки у різні боки.
відставити праву ногу вправо - приставити. Відставити ліву ногу вліво - приставити. Присісти - встати - повернути голову вліво, прямо і т.д.
ІГРИ ТА ВПРАВИ НА РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ
Гра "Покажи по-різному" (3-5 років)
Мета: ознайомлення з протилежностями, розвиток уваги.
А. Високий - низький. Діти йдуть по колу. Ведучий говорить: "Зараз ми будемо проходити ворота. Якщо я скажу, що ворота високі, ви будете продовжувати йти так само, як зараз, а якщо низькі, то нагнетесь. Той хто не нагнеться вчасно, виходить з гри".
Б. Важкий - легкий. Ведучий говорить: "Уявіть, що ви несете сумки. Сумка може бути легкою і важкою. Покажіть, як несуть важку сумку, тепер легку. А зараз будьте уважні, по моїй команді ви повинні нести сумку або як важку, або як легку".
Гру можна продовжувати, використовуючи пари слів: швидко - повільно, весело - сумно, жарко - холодно, темно - світло.
Гра "Що підходить?" (4-5 років)
Мета: розвиток асоціативного мислення, короткочасної пам'яті.
Розкладають картки з різними зображеннями: квітка, ліжко, стіл, кубики, гребінець. Потім називають слова: свято, сон, обід, гра, волосся. Дитина-має підібрати картки, що викликають у неї асоціації з цими словами. Після цього слід показати дитині обрані картки; а вона має відтворити слова, які потрібно було запам'ятати через асоціації.
Гра "Хто більше?" (5-6 років)
Мета; розвиток дедукції, креативного мислення.
Назвати якнайбільше предметів і явищ, які можуть бути: червоними, залізними, круглими, скляними, безкінечними.
Гра "У кого більше доказів?" (5-7 років)
Мета: розвиток логічного мислення, зв'язного мовлення.
1. Знайдіть аргументи та контраргументи: Читати корисно, тому що... Сваритися погано,...
Краще мати багато друзів,... Мати собаку - це чудово,.. Одягатися краще швидко, .. Дивитися довго телевізор шкідливо, ...
2. Я хочу
Гратися цілий день
З'їсти 3 кг цукерок
Піти пізно ввечері гуляти
Ходити в гості кожний день
Мені не можна
З'їсти морозиво
Заболить горло
Гра "Спійманка" (5-7 років)
Мета: розвиток критичного та логічного мислення.
ü Повторіть назви посуду: тарілка, лопата, каструля, ніж.
ü Скільки ніг у карася?
ü Скільки крил у поросяти?
ü Скільки крил в індика?
ü Скільки рук в їжака?
ü Скільки яєць знайшов Петрик, якщо біла курочка знесла одне яйце, чорна одне, а півник цілих два?
ü Скільки олівців у порожній коробці?
Гра "Що плаває, що тоне?" (5-6 років)
Мета: розвиток логічного мислення, спостережливості.
Підбираємо предмети з металу, пластмаси й дерева: лінійки, ложки, ґудзики, олівці, цвяхи та ін. Пропонуємо дитині вгадати, що з них потоне, а що ні. Далі перевіряємо, кидаючи їх у воду по черзі.
Діти роблять висновок про те, з якого матеріалу зроблені предмети.
Гра "Що трапилось?" (5-7 років)
Мета: розвиток творчого мислення, уяви, мовлення.
Потрібно скласти речення в розповідь:
ü По вулиці їхала машина тому в Діда Мороза була зелена борода,
ü Падав сильний сніг..., тому сьогодні наша кішка залишилася голодною.
ü Тато приніс маленьке цуценя, тому ввечері довелося запалювати свічку.
Гра "Яким буває?" (5-7 років)
Мета: розвиток уміння виділяти властивості предметів, творчого мислення, мови.
Потрібно придумати якнайбільше властивостей: яким буває будинок, дерево, автомобіль, корабель, метелик, кішка.
Наприклад, будинок буває великим, маленьким, дерев'яним, новим, старим.
Гра "Пошук спільного" (5-7 років)
Мета: розвиток мислення.
Дітям пропонується два слова. Вони повинні знайти спільні ознаки. Наприклад:
тарілка - сонце (форма);
яблуко - помідор (форма);
вазон - ялинка (колір).
Гра "Хто ким буде?" (5-7 років)
Мета: розвиток уваги, уяви, мислення, мовлення.
Діти сидять у колі. Ведучий запитує по черзі кожну дитину: "Ким буде (чи чим буде) яйце, курча, хлопчик, жолудь, насінина, ікринка, гусениця, борошно, залізо, цегла, тканина, учень, хворий, дівчинка, брунька, цуценя, шкіра, теля, дошка, пташеня, козеня, ягня?"
Під час обговорення відповідей важливо підкреслити можливість кількох варіантів. Наприклад, з яйця може бути пташеня, крокодил, черепаха, змія й навіть яєчня. Виграє той, хто назве найбільше варіантів.
3. ПСИХОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ПІД ЧАС КАРАНТИНУ:
ЯК НЕ ПІДДАТИСЯ СТРЕСУ ТА ЗБЕРЕГТИ ГАРНІ СТОСУНКИ В СІМ’Ї
Сьогодні, як ніколи раніше, життя багатьох наповнене стресом та тривогою. Адже до звичних для нас турбот додалася «коронавірусна» тривога. Усі ми хвилюємося за життя і здоров’я наших рідних. Але варто усвідомити, що цей вірус може впливати на нас не лише фізично, а й психологічно. Обмеження у пересуванні, довге перебування всіх членів сім’ї вдома, позбавлення звичного ритму і стилю життя, вплив засобів масової інформації – все це сприяє виникненню та підсиленню негативних емоцій, страху, тривоги і паніки. А це неодмінно позначається на міжособистісному спілкуванні. Особливо яскраво на стосунках між чоловіком та дружиною і батьками та дітьми.
Як же не піддатися стресу та зберегти гарні стосунки з рідними і близькими людьми в умовах карантину?
Працівники навчально-методичного кабінету психологічної служби узагальнили поширену сьогодні інформацію та підготували для вас рекомендації, які можуть дати відповіді на ці запитання.
Отже:
• Насамперед, необхідно зрозуміти, що відчувати занепокоєння, страх, сум, розгубленість, безпорадність в такій ситуації є цілком нормально. Такі емоції переживаєте не лише ви, а й інші люди. Як і ваші рідні. Особливо гостро вони можуть проявлятися у дітей. Адже, в силу свого віку і розвитку в них ще відсутній досвід перебування в подібних ситуаціях. Поясніть дитині, що страх - це емоція, яка дозволяє уберегти себе від небезпечних вчинків. Розкажіть дитині про коронавірус відповідно до її віку. Також не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
• Частіше спілкуйтеся з рідними та друзями. Знайдіть серед своїх знайомих людей, які можуть підтримати і заспокоїти вас та час від часу спілкуйтеся з ними (звісно, за допомогою телефону та соціальних мереж).
• Обмежте перегляд передач засобів масової інформації щодо коронавірусу. Оскільки частий перегляд новин, які постійно передають, як швидко поширюється вірус і скільки життів він забирає, посилює страх, тривогу, безпорадність та сприяє виникненню паніки. Довіряйте інформації про COVID-19 лише з офіційних джерел. Не переглядайте фільми про віруси, хвороби, кінець світу. Вони лише підніматимуть рівень страху та тривоги. Кориснішим буде сімейний перегляд комедії чи мультика. Це не лише підніме настрій, а й сприятиме налагодженню взаєморозуміння, толерантності між членами сім’ї, розвитку дітей, а також формуванню у них уявлень про конструктивну модель сім’ї.
• По можливості організуйте звичний для вашої сім’ї ритм життя (робота, навчання, хатні справи, спілкування, хобі, розваги сімейні та онлайн). Дотримання режиму дня, сімейна ранкова зарядка, збалансоване харчування (особливо фрукти та овочі), розподіл прав та обов’язків, спільний перегляд улюблених фільмів чи ігри допоможуть зняти стрес і зменшити паніку. До того ж, дотримання розпорядку дня дозволяє нам відчувати контроль над ситуацією, адже, це те, на що ми реально можемо вплинути.
• Карантин – це сприятливий час для того, щоб більше займатися тим, що приносить задоволення: хобі, читання книжок, перегляд улюблених фільмів (звісно з дотриманням правил безпеки). Це час для саморозвитку і для того, на що зазвичай не вистачало часу (полагодити кран, переклеїти шпалери, почати вивчати іноземну мову, опанувати нові кулінарні рецепти чи зайнятися йогою). Тож проведіть цей час із користю для себе!
• Батькам не варто несподівано починати виховувати або «перевиховувати» своїх дітей. Примушувати їх «використовувати час з користю», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Це лише забере багато сил, здоров’я і часу та зіпсує відносини в сім’ї. Краще використайте цей час на пізнання своєї дитини (її інтересів, захоплень, смаків) та налагодженню довірливих стосунків. Адже, саме зараз з’явилося багато вільного часу для душевних розмов за чашкою чаю. Також не варто зводити нанівець страхи та переживання своїх дітей, на кшталт: «Знайшов, про що переживати» чи «Тебе це взагалі не стосується». Зараз, як ніколи, дітям потрібна наша підтримка та відчуття захищеності.
І найголовніше - пам’ятайте, якщо ми не можемо змінити ситуацію, в наших силах змінити своє ставлення до неї. А це означає, що, навіть, в ситуації карантину та ізоляції можна знайти для себе позитивні і корисні моменти. Чого вам від душі і бажаємо!
Завідувач навчально-методичного кабінету психологічної служби – ЮЛІЯ МЕЛЬНИК, методист навчально-методичного кабінету психологічної служби – СВІТЛАНА КЛІМ
(Під час підготовки статті використано матеріали:
1. Гра в «ізоляцію». Як адаптуватися до режиму «карантин» - поради психолога. – Аліна Хранітель, психолог, психотерапевт.
2. Як не піддаватись стресу в умовах довготривалого карантину? – Джерело:https://vingudpss.gov.ua/…/yak-ne-piddavatis-stresu-v-umova…
3. Як подолати коронавірусну тривогу. Поради психолога. – COVID- Психологічна підтримка (група у Viber).
4. Мотивація як запорука успішного навчання.
Психологічні рекомендації для педагогів та батьків
Відсутність у дитини бажання вчитися стало ознакою нашого часу. Природньо, що це питання турбує багатьох батьків і вчителів. Але особливо актуальним воно є для батьків дітей підліткового віку.
«Не хоче вчитися!», «Прогулює уроки!», «Сперечається з вчителями!» - скаржаться батьки.
«І хто лише вигадав цю школу?», «Не хочу я вчитися! Читати, писати, рахувати гроші я і так вже вмію!» - відповідають діти.
Вирішити цю проблему допоможе добре налагоджена мотивація.
Що ж таке мотивація? І як, власне, батьки і педагоги можуть допомогти дитині її підвищити?
Співробітники навчально-методичного кабінету психологічної служби підготували для вас рекомендації, які, ймовірно, дадуть відповіді на ці запитання.
Мотивація – це бажання і готовність людини щось робити; те, що рухає, спонукає виконувати певні завдання і йти до поставленої мети. Існують два види мотивації: внутрішня і зовнішня. Внутрішня мотивація базується на пізнавальному інтересі, прагненні дитини отримувати нові знання і навики. Зовнішня – зумовлюється зовнішніми чинниками (наприклад, дозвіл користуватися гаджетами, обіцянка купити бажану для підлітка річ тощо). На жаль, у наших підлітків часто зустрічається саме зовнішня мотивація до навчання. А вона, як нам відомо, короткострокова, адже, коли дитина досягне обіцяного, перестане вчитися. Тому дуже важливо формувати і розвивати внутрішню мотивацію.
А допоможуть у цьому наступні рекомендації:
• Підтримуйте допитливість. Дуже важливо не загасити природну дитячу допитливість ще у дошкільному віці, коли маленька дитина намагається пізнавати, досліджувати світ і задає батькам безліч запитань. Обов’язково давайте дитині відповіді на всі запитання! Цим ви сформуєте у неї установку, що процес пізнання нового – це цікаво, і що ви, батьки, це заохочуєте.
• З дитячих років формуйте у дитини позитивне ставлення до школи і навчального процесу. Не дозволяйте собі у присутності дитини обговорювати і негативно оцінювати вихователів і вчителів. Дитина має бачити, що батьки високо оцінюють роль освіти і поважають педагогів.
• Обов’язково враховуйте індивідуальні особливості дитини, її вподобання. «Хотілося б, щоб дорослі пам’ятали, що дитина – це теж людина» написала в одному з шкільних психологічних опитувань дівчинка-підліток. І це означає, що в освітньому процесі важливо враховувати рівень розвитку пізнавальних процесів, тип темпераменту, особливості характеру, соціальну роль в учнівському колективі кожної дитини. Адже, наприклад, меланхолікам і флегматикам потрібно більше часу для «впрацьовування», їм важко швидко переключати увагу з одного виду діяльності на інший. У той же час, холерики і сангвініки швидко включаються у роботу, але і швидко втрачають інтерес до неї. Саме тут на допомогу вам прийдуть практичний психолог і соціальний педагог закладу.
• Пам’ятайте і про вікові особливості розвитку дитини. А саме те, що провідною діяльністю в підлітковому віці є не навчання (як би нам того хотілося), а спілкування. Тому зараз як ніколи важливі довірливі, товариські стосунки з дитиною, ставлення до неї з повагою, розумінням і толерантністю.
• Допоможіть дитині знайти зв’язок між навчанням у школі та його інтересами. Наприклад, якщо підліток хоче в майбутньому стати крутим айтішником, він має особливу увагу приділити вивченню математики, інформатики, англійської мови.
• Пам’ятайте: будь-яка людина виконує роботу із задоволенням тоді, коли вона розуміє, що від неї хочуть і для чого їй це потрібно. Отже, дитина має розуміти навчальний матеріал. До того ж вчителям, і батькам потрібно показати підлітку, де і як в сучасному житті йому можуть знадобитися знання, отримані в школі. Інтегруйте уроки. Нехай учні бачать, що для того щоб побудувати власний будинок, необхідні знання з математики, креслення, фізики, а щоб його оздобити, прикрасити, знадобляться знання і вміння з технологій та образотворчого мистецтва. До того ж, бажано, щоб ці знання були затребувані саме сьогодні, так як підліток живе сьогоднішнім днем.
• Не карайте дитину за невдачі в навчанні. Це знижує мотивацію. Адже, коли дитина постійно чує, що вона «тупа», «недолуга», згодом, починає в це вірити. Так само діють і постійні низькі бали. «Навіщо мені більше працювати, якщо все одно отримую низький бал, бо вчитель вважає мене слабким учнем, не повірить, що я сам це написав або буде казати, що мені просто повезло». Згадайте себе, чи з великим бажанням ви виконуєте нецікаву, незрозумілу або важку для вас роботу? Краще поясніть дитині, що помилки є нормою, частиною процесу засвоєння знань. Навіть в народі кажуть, що «на помилках вчаться».
• Не порівнюйте свою дитину з іншими. Адже дитина починає думати, що ви любите її лише тоді, коли вона має певні досягнення або відповідає вашому уявленню про ідеальну дитину. А це ще більше віддаляє підлітка від батьків, які в цьому віці і так сприймаються як «вороги». До того ж така ваша поведінка впливає на самооцінку і характер підлітка.
• Вселяйте в дитину впевненість, що в неї все неодмінно вийде. Обов’язково відмічайте найменші досягнення і перемоги. Це необхідно робити як батькам вдома, так і вчителям в школі.
• Давайте підлітку простір для самостійності та креативності. Не робіть за нього те, що він може (хоч і з труднощами, можливо не так ідеально, як вам би хотілося) виконати сам. Дозволяйте дитині проявляти творчість, експериментувати. Не наполягайте на виконанні завдання за вказаним зразком, приймайте різні варіанти дій та рішень. Це сприятиме розвитку соціального інтелекту (вмінню адаптуватися в різних життєвих обставинах, застосовувати теоретичні знання на практиці), який значною мірою впливає на успішність підлітка у дорослому житті.
• І найголовніше – пам’ятайте: якщо підліток проявляє небажання вчитися – це не примха, а крик про допомогу. Обов’язково з’ясуйте причини такої поведінки (можливо для цього знадобиться допомога психолога). Адже, наші діти часто у своїй поведінці керуються принципами «кращий захист – це напад» і «нехай краще сварять, ніж взагалі не помічають».
Тож любіть своїх дітей, вірте в них, створіть їм сприятливі умови для життя і розвитку, і вони, обов’язково, вас приємно здивують!
Завідувач навчально-методичного кабінету
психологічної служби – ЮЛІЯ МЕЛЬНИК,
методист навчально-методичного кабінету
психологічної служби – СВІТЛАНА КЛІМ
5. Життя. У чому його сенс?
Кожного дня, який дарує нам Господь, ми з маленьких фрагментів ( із наших думок, намірів та вчинків), наче із окремих кольорових скелець, самі викладаємо мозаїку власного життя. І тільки від нас залежить, чи гарним вийде малюнок. Життя дуже багатогранне, це яскравий світ, але для кожного він особливий, у кожного свої цінності і переконання. Життя кожного “тече річкою унікальності”, ніхто не може повторити її та увійти в неї двічі...
До чого людина прагне? Заради чого живе? У чому сенс життя? Інколи людське життя порівнюють із п'єсою, а людей — із акторами. Але хто автор цієї п'єси: природа, доля, Бог? І хто в ній ми? Сліпі виконавці чиєїсь чужої волі чи хоча б співавтори? Хто визначає, яку саме роль ми повинні грати у цій п'єсі? Чи маємо ми хоча б право вибору? В житті кожної людини раніше чи пізніше наступає такий момент, коли вона змушена задуматися над цим. Але, інколи надто пізно, коли її життя наближається до фіналу й щось змінити вже неможливо. Щоб не потрапити в таку ситуацію, давайте спробуємо зробити це вже зараз.
На світі можна жить без еталонів, по-різному дивитися на світ:
Широкими очима, з-під долоні, крізь пальці, у кватирку, з-за воріт.
Від цього світ не зменшиться нітрохи, а все залежить від людських зіниць
В широких відіб'ється вся епоха, у звужених — збіговисько дрібниць.
(Ліна Костенко)
Своєрідним символом людського життя є яйце, воно — всім відомо - має три складники. Подібно до нього, структура людини має триєдину сутність: тіло (зовнішня оболонка); душа, завдяки якій клітина, де з'єдналося чоловіче і жіноче начало стає живим організмом, і дух, що наповнює душу. Багато людей дбають лише про зовнішню оболонку. Проте, як у яйці головне – жовток, так і в людини головним є дух – той, що визначає спрямованість особистості, її життєву мету, цінністні орієнтири, наше відчуття «Я».
Відповідно до цієї градації кожна свідома людина може перебувати на певному рівні у своєму розвитку: тілесному, душевному чи духовному. Тілесний – найнижчий, це рівень пристрастей, егоїстичного споживацтва, тут головне – «хочу», а провідне – «мати». Багато хто з нас готовий покласти своє життя на те, щоб зробити місце свого перебування особливим, їжу – екстравагантною, напої – ексклюзивними. Але, по суті, все це абсолютно безглуздо, бо всі ми є всього лиш пасажирами потягу під назвою «Життя» і нікому не відомо, коли нас чекає кінцева зупинка, а від наскладаних на землі скарбів буде важко відриватися.
Вище – сходинка душевної демократії, «совісності», ці люди перевагою спрямовані на позитив. Проте цей рівень нестійкий, він має тенденції до зміни позицій залежно від обставин: чесність, але можна «для блага» й збрехати; доброта, але якщо мені це вигідно…
Що на вищому щаблі? Люди, які живуть духовним життям, виявляють безкорисливу любов до ближніх і до всього живого, їм є противним гріх у будь-яких його формах, навіть коли він є дуже вигідним. Вони бачать сенс життя в тому, щоб душу свою до Бога чистою через всі життєві випробування пронести.
Щоб цінувати життя – треба знати й розуміти своє місце в ньому. Звичайно нікому не дано абсолютно точно визначити майбутнє. Та все ж кожному до снаги намітити шлях творення себе, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хоча б пом’якшити. «Щоб бути собою, треба кимось бути» - говорив Станіслав Єжи Лец (польський поет). Але чому обов’язково «бути кимось?» …Навчитися бути самим собою — означає залишатися людиною, особистістю (носієм свідомості) у повному сенсі цього слова, у будь-яких ситуаціях і за будь-яких обставин, хоч би там що відбувалося з нами й навколо, брати відповідальність за свої дії й дивитися на себе збоку. Те, чого б не бажали собі — не робити нікому іншому. Зберігати людську гідність, не заплямувати душу. Пам'ятати про те, що людина — звучить гордо!
Що цікаво, гідність — це категорія, з якою людина народжується. Існує 8 базових інстинктів людини (інстинкт — це ніби “вмонтована” в психіку живих організмів самим Творцем така форма реагування на оточуючий світ, яка не потребує виучки): свободи, агресивності, домінування, дослідницький, продовження роду, самозбереження, збереження гідності, альтруїзму.
Тільки 2 з них характеризують духовну сутність людини. Інстинкт збереження гідності характеризує людину як особистість і по праву може бути названий «інстинктом збереження особистості». Найнестерпніше для людини — утискання її гідності. Справжнє самоствердження — у здатності відстояти і зберегти свою гідність і досягти незалежності — свободи. Якщо б профілям особистості присвоювали «титул», то інстинкт збереження гідності був би названий «дворянським, графським» інстинктом. Проте, є ще й «царський». Якщо людина пізнає Бога і намагається поставити Його на перше місце в своєму житті провідним її інстинктом стає альтруїзм - здатність до самопожертви у служінню Богові і ближньому.
Із поняттям “життя” тісно пов'язане уявлення про людську долю. Хтось вважає, що вона чітко визначена: і кількість років людини і основні віхи її життя передбачені. Святе Письмо заперечує думку про «сліпу долю» - фатум. У ньому сказано, що вік людини – 70, від сили 80 літ. А ще там є: «Грішити – коротати дорогу до смерті». Очевидно, саме з цієї причини людині не дано знати долі, яку приготував їй рід. А будь-які гадання є гріхом, бо вони відкривають людині тільки один можливий шлях, а в нас завжди є варіанти.
Цікавою є притча про рибку і вербовий листок. Якийсь час вони пливли по воді разом. Але коли нахлинула велика хвиля, рибка перемогла її і попливла, долаючи течію, куди захотіла. Листок же понесло течією і прибило до старого гнилого корча, який визирав з води. Листку там було неприємно і незручно, але він не мав своїх сил, щоб боротися. Людина має! Їй дано великий дар: свободу вибору і волю. Потрібне бажання.
Це підтверджено вже і наукою. Наша клітина ДНК складається приблизно на 90% з інформації нашого роду і десь на 10% - це наша власна воля. ДНК – хімія, це те, з чим не посперечаєшся. І ми або застрягаємо у 90% сімейної системи або переходимо у цих 10%, спираючись на рід і можемо йти далі. Я вірю, що у нас є шанс перейти у 10%, але для цього потрібно багато зусиль. Є люди, які постійно перебувають у цьому стані. Хто вони? У першу чергу невтомні трудівники над своїм самоудосконаленням. Самоактуалізовані люди всі без винятку залучені в якусь справу… Вони віддані справі, вона є дуже цінною для них – це своєрідне покликання. Усі вони прагнуть до реалізації вищих цінностей: істини, краси, досконалості, простоти. Їх або люблять або не сприймають. Вони стають непересічними особистостями — тими, які залишають слід не тільки в історії сім'ї, але й в житті суспільства, які і по смерті залишаються жити у пам’яті людей.
І ще одна неоспірна мудрість: якщо тобі важко, знайди того, хто страждає більше ніж ти (сиротина, вдовиця, бездомна тварина) і допоможи йому. Життя — це місія. Ми маємо жити, щоб бути корисними для інших. Щире “доброго ранку”, люб'язне “доброї ночі”, слова співчуття і розради, підтримка і порада, ковток холодної води — усе це допомога.
Почуття радості – єдиний критерій того, вдалося наше життя чи ні. Апостол Павло у своєму Посланні закликає: «Завжди радійте». Л.Толстой говорив, що якість життя людини визначається кількістю радості в ньому. Наше життя має бути радісним, адже воно у нас одне.
Чому більшість людей так рідко радіють? Суспільство загрузло у формальному прагматизмі, і тому воно не розуміє й не цінує насолоди від безпричинних радощів. Малим дітям ще дозволяється сміятися під водоспадом, тішитися першим снігом і кричати сонечку, що сходить на горизонті: «Привіт!» Ми стали схожими на собаку, що втратила нюх. Ми рідко радіємо життю – тільки тоді, коли для цього є вагомі підстави. Ми відкладаємо своє щастя на завтра, нібито попереду у нас не кілька десятків, а кілька тисяч років.
Наша основна потреба в житті - радіти. Радість – це світоч, це поштовх до творчості, це головне паливо усвідомленого життя. Де шукати радість? У радості оточуючих людей - іншого не дано, і в цьому закон природи: радість іншого – це наша радість. Якщо ми вміємо насолоджуватися чужою радістю, викликати цю радість, нам ніколи не загрожує відчуття самотності, непотрібності.
Життя прекрасне і чудове…Або жахливе і страшне. Яке воно – вирішувати вам. Але краще, щоб воно було радісним для вас і ваших близьких. Проживайте задоволено, з любов’ю та подякою до цього чудового світу, насолоджуючись тим, що маємо. Життя, прожите безрадісно – змарноване.
Будьмо посудиною з бальзамом на чиїсь рани, а не пляшечкою з отрутою.
Відповідно зустрінемо і Царицю Смерть, яка завершує кожне людське життя. Коли ми народжуємося, то зустрічаємо світ зі сльозами і криком, а для всіх інших – це радість. В ідеалі перед смертю все має бути навпаки: сльози у присутніх і умиротворення у помираючого.
Пам’ятаймо духовний заповіт лауреата Нобелівської премії, всесвітнього Символу милосердя – Матері Терези:
«Життя – це шанс. Скористайся ним.
Життя – це краса. Не губи її.
Життя – це блаженство. Смакуй його.
Життя – це мрія. Здійсни її.
Життя – це виклик. Прийми його.
Життя – це скарб. Бережи його.
Життя – це любов. Насолоджуйся нею.
Життя – це таємниця. Пізнай її.
Життя – це юдоль бід. Перебори усе.
Життя – це боротьба. Здобудь перемогу в ній.
Життя – це безодня невідомого. Зважуйся пізнати його.
Життя – це пісня. Доспівай її.
Життя – це удача. Шукай цю мить.
Життя – це щастя. Твори його.
Життя таке чудесне, не загуби його.
Ю.Тиханська. Із методичного посібника «Всьому початком є любов»
6. Конфлікт: попереджуємо, уникаємо, вирішуємо
Люди по-різному реагують на конфліктну ситуацію і по-різному поводяться в конфлікті. Для одних – це стимул росту, розвитку або, принаймні, не занадто стомлююча неминучість. Для інших конфлікт – це сильний стрес, що призводить до депресії, значного зниження самооцінювання і внутрішнього конфлікту із самим собою. Як би там не було, гострі непорозуміння примушують нас переживати, нервувати, хвилюватися, іноді - не спати й не відпочивати. Ми марнуємо себе і набридаємо іншим через конфлікти. Так що ж це таке – конфлікт?
Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних поглядів, інтересів, прагнень різних осіб чи груп людей, яке виникає у зв’язку з вирішенням питань виробничого, громадського або особистісного характеру.
У чому шкода конфліктів? По-перше, від конфліктів страждає гідність людини. По-друге, на кожну хвилину конфлікту припадає як мінімум 20 хвилин переживань, коли й робота не клеїться, і взагалі, усе валиться з рук. По-третє, страждає фізичне здоров’я – нерви, серце, судини. Тому потрібно обов’язково навчитися запобігати конфліктам. Правильне поводження під час конфлікту збереже ваше здоров’я, зробить спокійнішим не тільки вас, але й інших.
Видатний психолог сучасності Дейл Карнегі, автор книги - бестселера «Як здобувати друзів і впливати на людей», пише: «Єдиний спосіб виграти в суперечці – це розв’язати її конструктивно для обох сторін». Конструктивні конфлікти позитивно впливають на життя людей і суспільства: служать джерелом самовдосконалення і саморозвитку, здружують членів групи, стимулюють ефективний вихід з проблемних ситуацій. Деструктивні призводять до воєн, насильства, розриву стосунків, до самотності та згуби. Тому деструктивні конфлікти потрібно швидко залагоджувати і ліквідовувати.
У суспільстві складно жити без протиріч, люди завжди будуть відрізнятися за поглядами, смаками й пристрастями. Cкільки людей, стільки і причин для виникнення між ними непорозумінь. Утім, чітко можна виділити людей, що дуже рідко стають учасниками конфліктних ситуацій і людей, що перебувають у постійних конфліктах, переходячи з одного в інший. У зв’язку з цим можна використовувати таке поняття, як «конфліктна особистість». Їй властиві такі особливості поведінки: прагнення будь-що домінувати, агресивність; зайва прямолінійність у висловлюваннях і судженнях; пліткування, критика, особливо необґрунтована або недостатньо аргументована; наполегливість, що межує із нав’язливістю; вияв ініціативи там, де не слід її виявляти.
Щоб не допустити конфлікту, можна уникати безпосередніх контактів із людьми, що нас дратують чи яких дратуємо ми, а також із скандальними, важкими у спілкуванні людьми. Якщо ж цього уникнути не вдається, спілкування потрібно побудувати на наступних принципах: усвідомте, що людина важка й у чому саме; не підпадайте під вплив її думки, світовідчуття, а зберігайте спокій і нейтралітет; намагайтеся з’ясувати причини її труднощів, знайти спосіб задоволення її прихованих інтересів і вад.
Як і хвороби, конфлікти краще попередити, аніж лікувати. Для цього існує безліч способів. Розглянемо два найпоширеніші. Перший спосіб попередження конфліктів – м’яке протистояння. Це рішуче заперечення, висловлене в м’якій формі. Так можна відстояти свою позицію і не скривдити іншої людини. Дивовижну силу мають тут «Я-висловлювання», які можна виразити у формі натяку. Наприклад: «Мені здається», «Можливо, я помиляюся», «Думаю, й ви зі мною погодитесь», «Я почуваюся незатишно», «Складається враження, що мене використовують», «Не хочеться сваритися, але…» Другий спосіб – конструктивна пропозиція. Це спроба знайти вихід, який би міг влаштувати всіх. Почати діалог можна словами: «Мені здається несправедливим, що…, тому я пропоную…»
Для того, щоб використати ці способи поводження, які допомагають запобігти конфліктам необхідно мати в душі терпеливість і лагідність. Такими своїми чеснотами людина применшує на Землі зло.
Щоб зберегти духовне, фізичне та психічне здоров’я, потрібно навчитися запобігати конфліктам, а якщо конфлікт уже розгорівся, потрібно вміти з нього вийти. Які шляхи виходу з конфлікту можна запропонувати? От деякі з них: щоб знизити напруження, не зосереджуйтеся на власних станах і думках, а спробуйте налаштуватися на партнера, стати на його місце. Дайте висловитися співрозмовникові і уважно вислухайте його; покажіть, що ви розумієте стан людини, знайдіть щось спільне між вами. Дайте відчути партнерові поважне ставлення до його особистості, значущість і цінність його думок і суджень. Не розширюйте предмет конфлікту, скоротіть кількість претензій, особливо емоційного характеру. Уникайте «заспокійливих» фраз, вони можуть підсилити конфлікт. Натомість висловіть партнерові те враження, що зробили його слова: «Мене кривдять ваші слова», «Я засмучений тим, як ви розмовляєте зі мною». Якщо партнер у чомусь має рацію, визнайте свою помилку й запропонуйте вихід із ситуації. Не бійтеся вибачитися, але робіть це швидко, рішуче та не наприкінці розмови. Дотримання такої лінії поведінки, по-перше обеззброює опонента, а по-друге, викликає в нього повагу, адже вибачитись здатні тільки впевнені та зрілі особистості.
Якщо конфлікт переходить у скандал, то замовкніть першими. Давньоіндійське прислів’я говорить «Хто не відповідає гнівом на гнів, рятує обох: і себе й іншого». У численних дослідженнях науковці виявили цікаву закономірність: негативний емоційний вплив підсилюється, якщо отримує підкріплення (у вигляді емоційного реагування). Не отримавши підкріплення, він поступово згасає. Існують такі прийоми, що дозволяють не відповідати на негативний емоційний вплив: не поспішати реагувати, тримати паузу; подивитись на себе збоку; знайти на що відволіктись; щиро пошкодувати про себе опонента.
Під час конфлікту емоції переповнюють людину. Слід навчитися «очищатися» від надлишку таких почуттів як образа, гнів, страх, ненависть тощо. Для цього використовуються різноманітні способи і прийоми: молитва, музикотерапія, книги, хобі, живопис, спілкування з близькою людиною, з природою; інтенсивне м’язове навантаження; зміна обстановки, подорож, дихальні вправи тощо. Усе це можна об’єднати у три основні способи зняття напруження й агресії: пасивний (поплакатися, виговоритися тощо); активний (різні види фізичної діяльності); логічний (докопатися до суті явища і цим зняти зайву енергію для притуплення емоцій). Як на мене, самим шляхетним є третій спосіб. Усі поради й рекомендації мають великий позитивний ефект і не потребують надмірних зусиль. Вони просто допомагають зробити наше життя менш конфліктним, а наше спілкування один з одним – більш приємним.
Як завершити затяжний конфлікт? Що робити після конфлікту? Хай посмішка повернеться на ваше обличчя. Адже нічого нема вічного, тому кожен конфлікт має свій фінал. Тому станьмо трішки філософами: «Наше життя циклічне: народження – смерть. Циклічна природа: літо - зима. Циклічна доба: ранок, день, вечір, ніч. Все минає. Отож, мине і ця неприємність».Скажіть собі ці слова і відчуйте перспективу, впевненість у своїх силах. Нагадуйте собі, що найтяжче теж промине, і з погляду Вічності ваш конфлікт не такий уже й страшний і безповоротний. Варто проживати кожний день так, наче він у нас останній. Тоді більшість проблем, які спричинили конфлікт, відпадуть самі по собі. А сам конфлікт мудра людина використає як джерело життєвого досвіду, самовиховання і самонавчання.
…Мудрість говорить: «Помилятися – людське. Прощати – Божественне. Конфліктувати – диявольське». Мати деструктивний спосіб мислення – це вирішувати свої проблеми через насильство і агресію. Це означає працювати у напрямку самознищення, а не самовдосконалення. Якщо ви прагнете для себе миру і любові – то ваш шлях стелиться до свідомого контролю своїх негативних думок і вчинків
Із методичного збірника Ю.Тиханської «Всьому початком є любов»
7. Профілактика комп'ютерної залежності
Особливий неспокій у батьків і педагогів викликає комп'ютерна залежність дітей. Комп'ютерна, зокрема, інтернет-залежність, визначається як психічний розлад, що характеризується нав'язливим бажанням підключитися до персонального комп'ютера (для ігор, спілкування в мережі тощо) і хворобливою нездатністю вчасно відключитися від нього.
Ознаками Інтернет-залежності є:
Крім того, надмірна захопленість комп'ютерними іграми, призводить до формування стійкого бажання відходу в комп'ютерний світ, де можна відчути себе успішним і сильним, прийняти на себе роль іншого, у разі захоплення «стрілялками» відбувається звикання до сприйняття сцен насильства.
Необхідно враховувати, що наявність комп'ютерної залежності є ознаками емоційного неблагополуччя і свідчить про необхідність надання психологічної допомоги і педагогічної підтримки (дітям властиві неадекватна самооцінка, нездатність до саморегуляції, емоційні труднощі у взаємодії, складності соціальної адаптації тощо).
Зауважимо, що часто комп’ютерна залежність дитини пов’язана з небажанням батьків приділяти їй достатню увагу та їхнім прагненням таким чином «чимось зайняти» дитину. Зусилля батьків також повинні бути спрямовані на те, щоб допомогти дитині навчитися конструктивно вирішувати свої проблеми, отримувати позитивні емоції і той особистісний сенс в реальній взаємодії та діяльності, а не у взаємодії з персональним комп'ютером, планшетом, мобільним телефоном.
8. Напутнє слово випускникам.
Шановні дорослі діти!
Свято останнього дзвоника є мабуть самим довгожданим і радісним святом для всієї шкільної сім’ї. А для Вас, сподіваємося, він не буде цілком останнім, бо всі ви станете учнями, студентами інших навчальних закладів.
Вчителі, які навчали вас дивляться на вас з надією, хочуть бачити в вашому житті плоди своєї праці, вклоніться їм низько за те, що любили і терпіли вас. Сьогодні вами захоплені маленькі школярі – їм ще долати довгі роки навчання до шкільного фінішу. Повагу до вас і прагнення в чомусь наслідувати виражають учні середніх класів – будьте достойним взірцем для наслідування; ваші друзі – старшокласники відчувають смуток від розлуки і так хочуть прискорити час – і пошвидше стати на ваше місце. Кожен з присутніх дорослих, теж мабуть хотів би вернутись на ваше місце і прожити, вже будучи мудрішим і обачнішим і тому всі дорослі бажають вам добре продумувати свої вчинки.
У нашого народу була мудра постанова – дітям просити у батьків благословення, не тільки перед великими справами, а й навіть щоранку – по-Божому день прожити. Завтра це зроблять батьки, вчителі, сьогодні я благословляю вас по-Божому вік прожити – самостійний, дорослий. І, ступаючи на поріг повноліття, прошу вас, огляньтесь на своє дитинство, задумайтесь і візьміть з собою в доросле майбутнє чесноти, а недоліки і погані звички залиште в минулому. Озирніться навколо і наповніться найвищим на землі почуттям – почуттям вдячності. До Бога, бо від Нього ви отримали найбільшу цінність – свою душу, і маєте після всіх життєвих випробувань повернути Йому її чистою, до батьків та близьких, які злеліяли вас здоровими, гарними, а сьогодні дають путівку у самостійне життя, до педагогів і всіх наставників, які сіяли у душах ваших розумне, добре і вічне. Несіть із собою це вдячне почуття і ви будете цінувати життя.
Хай доля дарує вам удачу і успіх, багато щасливих і радісних днів, але життя – не суцільне свято, у ньому є і сумні і скорботні миті. Будете на висоті – не гордіться, отримаєте поразку – змиріться, не впадайте ніколи у відчай, накопичуйте сили для майбутніх перемог. Пам’ятайте, що безвихідних ситуацій у житті не буває, бувають ситуації, за яких доводиться втрачати – але ніхто не прожив без втрат. Збережете чистою совість – усе згодом зможете повернути.
Дехто вважає, що у світі все купляється і продається: не думайте так: здоров’я, кохання, доброго імені за гроші не купиш. Добре ім’я людина набуває собі важкою душевною працею: прагненням бути в усіх життєвих обставинах чесною, порядною, доброзичливою.
Діти, вибирайте у житті друзів, кращих за себе, щоб мали змогу удосконалюватися. У ситуаціях, які потребують важливого рішення, не поспішайте і все ретельно зважуйте, майте добру звичку радитися з людьми, які мають знання і життєвий досвід. Ми, батьки, воліли б бути вашими найпершими порадниками.
Є люди, які вперто шукають у цьому світі справедливості. Не варто, прагніть самі бути у всьому справедливими.
Життя може закинути вас у далекі світи, але шануйте, цінуйте і не зневажайте свій рідний край і дім, де зросли і молитву рідною мовою.
Більшість з вас, діти, станете студентами, і це, мабуть, найкраща в житті пора. Вас охопить п’янке почуття свободи – але не плутайте свободи із вседозволеністю. Вас не будуть бачити батьківські очі, але за нами всіма пильно стежать Очі згори – і від них не заховаєшся ніколи і ні в чому – будьте гідними перед Божими Очима.
Світ повний спокус (які найбільше можуть спокусити вас?) і вас, без сумніву, буде зваблювати гріх, але хай гріх буде огидним для вас – не приймайте його до свого серця. Не дозвольте, щоб душею володіли підступ, заздрість, помста, відчуйте радість бути великодушними – це почуття, яке дає крила.
Світ повний небезпек – і ми будемо молитися за вас, але й ви пам’ятайте премудрість, винесену з віків: «Без Бога не до порога».
Хороші мої, бажаю вам знайти у житті найголовнішу дорогу – дорогу до храму - і пам’ятайте, що немає для вас ніяких більш важливих справ у той час, коли відбувається Богослужіння –в той час ви маєте стояти у храмі.
Не дай вам Боже, любі мої, у житті простягнути руку до чужого: чужої речі, чужої сім’ї, чужого місця в житті. Я бажаю вам повною мірою знайти себе, во славу Божу і на благо людей реалізувати усі дані вам таланти. Живіть на примноження у світі добра і світла, щоб усе раділо від того, що ви є на Землі. Отож, цей дзвінок у нашій школі насправді останній. Вам сьогодні радісно і водночас сумно і трохи тривожно: що чекає в самостійному завтра? Це залежить значною мірою від вас. Не бійтесь, розпрямляйте крила і летіть, красиво, легко, сміливо. Попутнього вам вітру!