11 липня відійшов у вічність Олександр Йосипович Міщенко, один із директорів Мізоцької спеціальної школи.
І якщо наше життя - лише мить у просторах Всесвіту, то життя цієї людини було яскравим спалахом творчості, вогником маяка для багатьох дітей, домашнім вогнищем для рідних.
Життя плине, мов велика ріка... Саме широкою, плідною і повноводою була ріка Олександра Йосиповича.
Народився він 24 жовтня 1925 року в селі Лугавське Мінусінського району Красноярського краю. Воював під час Другої світової війни, яка хвилею підхопила його із Мінусінського ремісничого училища і перекинула на Рівненщину. До 1952 року він працював на різних посадах у комсомольських організаціях Рівненської області.
І спрямувало його життя в русло педагогічне. У 1953 році Олександр Йосипович закінчує Острозьке педучилище, у 1953-1989 роках працює у школі викладачем історії, 1959 рік - закінчує Луцький педагогічний інститут, а 1957-1986 - роки директорства у дитячому будинку та Мізоцькій школі-інтернаті Рівненської області. Став відмінником освіти та мав 17 урядових нагород.
А в 1986 році доля направила човен Олександра Міщенка до Києва.
Тут Олександр Йосипович активно працював у ветеранських організаціях. Став засновником і директором/ на громадських засадах/ краєзнавчого музею у Григорівській середній школі на Обухівщині.
Творчість його не знала меж. Він займався коренепластикою. З працьовитих рук виходили чудернацькі тварини та фантазійні абстрактні предмети. Брав участь у виставках та організував власну у Григорівській середній школі.
Олександр Міщенко систематично друкувався у 6-ох збірниках "Пам'ять серця" та у збірці "Освітяни Київщини - учасники Великої Вітчизняної війни(1941-1945)". Писав чудові вірші. Є автором реконструкції та благоустрою меморіалів воїнам Великої Вітчизняної війни у селах Матяшівка та Гусачівка Григорівської с/р.
Він не дожив до 94-річчя лише кілька місяців... Спливла ріка...
Колектив Мізоцької спеціальної школи щиро співчуває рідним, хоча жодні слова не затамують біль утрати. Колеги пам'ятають усе хороше, що приніс із собою і подарував іншим Олександр Йосипович Міщенко. У їхній пам'яті Олександр Йосипович танцює краков'як, навчає плідно працювати, творить власні вироби з коренепластики. Тут він назавжди залишиться спокійною, дуже енергійною людиною, працелюбом, талановитим та чуйним керівником, хорошим батьком та чоловіком. Тут він житиме вічно!
Вічна пам'ять!